Чималу частину свого життя діти проводять у школі, атому батькам слід цікавитись, що у ній відбувається. Треба ходити на батьківські збори, відвідувати шкільні заходи. Адже це один із способів налагодити зв'язок між сім'єю та школою - спромогтися подолати ту двоїстість життя, в якій перебувають багато хто з православних дітей. Батьки повинні знати, що вчать їхні діти і чи не криється у деяких нібито загальноприйнятих настановах у сфері релігійної освіти, історії і т. д. потенційне зло. Навряд чи потрібно настроювати дітей вороже до своїх викладачів чи вселяти в них страх перед новими, незнайомими ідеями. Ні, наше завдання - допомогти дітям бути насторожі. І тут знову "єдиною на потребу" виявляється наша молитва за те, щоб Господь охоронив наших дітей від усякого зла і дарував їм милість "зростати мудрістю, віком та благодаттю у Бога та в людей" (Лк. 2.52).
Батьки, як правило, заклопотані тим, як допомогти дітям засвоїти якомога більше знань із шкільного курсу. Але треба подбати і про те, щоб, здобувши ці знання, дитина не загордитися й зуміла використати їх на користь ближніх. Воістину, на це спроможний лише той, хто вихований у християнському смиренні.
Для занять дітям бажано виділяти спокійне місце. Можна зробити спробу зацікавити їх навчанням. Це ще один засіб уникнення непорозумінь у сім'ї: дитина, яку багато що турбує, не може працювати продуктивно, а дитина, яка відчуває себе захищеною і щасливою, робить у навчанні успіхи. Учні по-різному засвоюють нову інформацію. Інколи той, хто отримував погані оцінки в школі, виростає інтелектуально розвиненішим і більш здібним, ніж ті, хто добре засвоював предмети на рівні, якого вимагала шкільна програма.
Одна з проблем сучасної системи освіти полягає в тому, що дітей вчать змагатися один з одним в успішності. Результати іспитів визначаються не стільки справжнім рівнем знань, скільки позицією в класі. А це культивує гордість. Взагалі сучасне суспільство заохочує людей розумове обдарованих пишатися і заноситися над іншими. Дорослим слід хвалити дитину, коли вона намагається зробити те, що в її силах, а не коли їй удалося перевершити інших. Той, хто намагався з усіх сил і все ж виявився не "на висоті", не повинен почувати себе неповноцінним. Розумові здібності - лише один із багатьох природних дарів, що їх людина отримує від Бога.
Батькам - якщо вони мають вибір - треба спробувати знайти для своїх дітей таку школу, де чиста моральна атмосфера, де їх вчитимуть за найкращими і найновішими методологічними технологіями і де дитина зможе отримати необхідний обсяг знань.
Іноді батьки-християни запитують, у які класи краще віддавати дітей: у змішані чи в ті, де хлопці та дівчата навчаються окремо. Якщо є можливість, то, очевидно, слід віддавати перевагу змішаному типу навчання. Коли у сім'ї є брати й сестри, то досвід спілкування з протилежною статтю набувається вдома, в інших випадках він повинен набуватися в школі.
Наприкінці канікул батьки, як правило, втомлені і радіють, що нарешті в школі починається навчання. У такі моменти іноді дуже хочеться сказати: "Не дочекаюся, коли зможу від них відпочити!" Але пам'ятаймо: діти не повинні відчувати себе зайвими, непотрібними. Якщо вони не знайдуть любові і привітної усмішки у себе вдома, то згодом ми, батьки, про це дуже пошкодуємо.
Джерело: Писанка
Батьки, як правило, заклопотані тим, як допомогти дітям засвоїти якомога більше знань із шкільного курсу. Але треба подбати і про те, щоб, здобувши ці знання, дитина не загордитися й зуміла використати їх на користь ближніх. Воістину, на це спроможний лише той, хто вихований у християнському смиренні.
Для занять дітям бажано виділяти спокійне місце. Можна зробити спробу зацікавити їх навчанням. Це ще один засіб уникнення непорозумінь у сім'ї: дитина, яку багато що турбує, не може працювати продуктивно, а дитина, яка відчуває себе захищеною і щасливою, робить у навчанні успіхи. Учні по-різному засвоюють нову інформацію. Інколи той, хто отримував погані оцінки в школі, виростає інтелектуально розвиненішим і більш здібним, ніж ті, хто добре засвоював предмети на рівні, якого вимагала шкільна програма.
Одна з проблем сучасної системи освіти полягає в тому, що дітей вчать змагатися один з одним в успішності. Результати іспитів визначаються не стільки справжнім рівнем знань, скільки позицією в класі. А це культивує гордість. Взагалі сучасне суспільство заохочує людей розумове обдарованих пишатися і заноситися над іншими. Дорослим слід хвалити дитину, коли вона намагається зробити те, що в її силах, а не коли їй удалося перевершити інших. Той, хто намагався з усіх сил і все ж виявився не "на висоті", не повинен почувати себе неповноцінним. Розумові здібності - лише один із багатьох природних дарів, що їх людина отримує від Бога.
Батькам - якщо вони мають вибір - треба спробувати знайти для своїх дітей таку школу, де чиста моральна атмосфера, де їх вчитимуть за найкращими і найновішими методологічними технологіями і де дитина зможе отримати необхідний обсяг знань.
Іноді батьки-християни запитують, у які класи краще віддавати дітей: у змішані чи в ті, де хлопці та дівчата навчаються окремо. Якщо є можливість, то, очевидно, слід віддавати перевагу змішаному типу навчання. Коли у сім'ї є брати й сестри, то досвід спілкування з протилежною статтю набувається вдома, в інших випадках він повинен набуватися в школі.
Наприкінці канікул батьки, як правило, втомлені і радіють, що нарешті в школі починається навчання. У такі моменти іноді дуже хочеться сказати: "Не дочекаюся, коли зможу від них відпочити!" Але пам'ятаймо: діти не повинні відчувати себе зайвими, непотрібними. Якщо вони не знайдуть любові і привітної усмішки у себе вдома, то згодом ми, батьки, про це дуже пошкодуємо.
Джерело: Писанка
