Після періоду Вселенських Соборів відокремилася від Вселенської Православної Церкви західна її (римська) частина й утворила із себе окрему Римо-католицьку Церкву.
Відбулося це так. Після апостолів Церквою стали керувати їхні наступники, єпископи, які, маючи однаковий ступінь священства, мали різну владу. Єпископи менших міст підкорялись єпископам більших міст, які називалися митрополитами. Ті, у свою чергу, підкорялись єпископам столичних міст – патріархам. Найвища ж влада у Церкві належала Соборам, яким підкорялись і патріархи.
Патріархів на той час було п'ять: Римський, Константинопольський, Олександрійський, Антиохійський та Єрусалимський. (Олександрійський патріарх називався папою, потім став називатися папою і Римський патріарх). Довгий час так називалися й інші єпископи (слово "папа" означає отець, батько).
Усі п'ять патріархів мали однакові права і були незалежні один від одного. Не було між ними ні вищого, ні нижчого, а тільки за порядком переліку Римський Папа посідав перше місце. Але з часом Римські Папи, розширюючи свої володіння, стали зміцнюватись у владі і прагнути до того, щоб підкорити собі усіх інших патріархів, тобто щоб Папа став главою Христової Церкви.
Таке зазіхання Римських Пап Церква визнала незаконним.
Це і була головна причина відокремлення.
Згодом від Римо-католицької Церкви відділилися ще протестантські сповідування.
Приблизно у той час, коли відбулося відокремлення Римської Церкви, Вселенська Православна Церква розширилася за рахунок вступу в неї слов'янських народів, які прийняли християнство.
ЗАКОН БОЖИЙ
Відбулося це так. Після апостолів Церквою стали керувати їхні наступники, єпископи, які, маючи однаковий ступінь священства, мали різну владу. Єпископи менших міст підкорялись єпископам більших міст, які називалися митрополитами. Ті, у свою чергу, підкорялись єпископам столичних міст – патріархам. Найвища ж влада у Церкві належала Соборам, яким підкорялись і патріархи.
Патріархів на той час було п'ять: Римський, Константинопольський, Олександрійський, Антиохійський та Єрусалимський. (Олександрійський патріарх називався папою, потім став називатися папою і Римський патріарх). Довгий час так називалися й інші єпископи (слово "папа" означає отець, батько).
Усі п'ять патріархів мали однакові права і були незалежні один від одного. Не було між ними ні вищого, ні нижчого, а тільки за порядком переліку Римський Папа посідав перше місце. Але з часом Римські Папи, розширюючи свої володіння, стали зміцнюватись у владі і прагнути до того, щоб підкорити собі усіх інших патріархів, тобто щоб Папа став главою Христової Церкви.
Таке зазіхання Римських Пап Церква визнала незаконним.
Це і була головна причина відокремлення.
Згодом від Римо-католицької Церкви відділилися ще протестантські сповідування.
Приблизно у той час, коли відбулося відокремлення Римської Церкви, Вселенська Православна Церква розширилася за рахунок вступу в неї слов'янських народів, які прийняли християнство.
ЗАКОН БОЖИЙ
