Страсний тиждень, названий так у пам’ять про останні дні земного життя, страждання і хресну смерть Ісуса Христа, розпочинається у православних християн з понеділка. У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосифа, якого заздрісні брати продали в Єгипет за 20 срібняків, сказавши батькові, що його розірвали дикі звірі. оміркований і великодушний Йосиф розглядається як праобраз зрадженого за 30 срібняків Христа.
Зазвичай саме у понеділок Страсної седмиці служиться молебень, що покладає початок церковному чину мироваріння. Миро - це особлива суміш 50 речовин на основі оливкового масла, запашних трав та смол. Миро вважається святинею, зберігається у вівтарі і використовується в таїнстві Миропомазання, що завершує таїнство хрещення, а також при освяченні нових престолів храмів. Готується миро лише раз у році - з понеділка по середу Страсного тижня, у четвер освячується.
Миропомазання відомо ще зі старозавітних часів: миром помазувались пророки, первосвященики та царі, а також скинії (курені, де тимчасово могли відбуватися богослужіння). Миро багаторазово згадується в Новому Завіті. Саме жінки-мироносиці, які прийшли до гробу Ісуса Христа, удостоїлися першими дізнатися про те, що Христос воскрес із мертвих.
У вівторок Страсного тижня віруючі згадують, як Христос навчав у храмі Єрусалимському і народ вважав Його пророком, а первосвященики та старійшини хотіли напасти на Нього, але не наважувалися.
Велика середа - день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день особливо згадується одна євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа хитрістю і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна “грішниця” вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тим самим, як сказав Христос, вона приготувала Його до поховання. Тут же в душі Юди народився злочинний намір видати беззаконній раді свого Вчителя.
Тому в церковній службі в середу Страсної седмиці прославляється “грішниця” і засуджується зрада Юди. У цей день на вечірній службі всі віруючі намагаються висповідатися.
Особливо важливими вважаються останні три дні перед Великоднем - Великі четвер, п’ятниця та субота. У кожний з них на службах читаються уривки з Євангеліє, що розповідають про страждання Христа, здійснюються особливі обряди і молитви. Храми в ці дні переповнені парафіянами.
У четвер віруючі згадують становлення таїнства причастя Тіла і Крові Христових - євхаристії (від грецького “подяка”).
Велика п’ятниця - найскорботніший день церковного року, тому що саме в п’ятницю Ісус був розп’ятий і помер на Хресті, викупивши людські гріхи.
У суботу, згідно з вченням Церкви, тіло Христа “перебувало в труні”, але душею Спаситель зійшов в пекло і вивів з нього душі праведників.
У ці дні віруючим пропонується строгий піст “заради Страстей Христових”, які Він зазнав за гріхи людства. Окрім того, посиленим постом православні намагаються гідно підготувати себе до зустрічі Світлого Христового Воскресіння.
Після ранкового богослужіння в суботу віруючі освячують паску, а ввечері збираються в храмах на урочисте богослужіння, щоб зустріти Воскресіння Христове.
Зазвичай саме у понеділок Страсної седмиці служиться молебень, що покладає початок церковному чину мироваріння. Миро - це особлива суміш 50 речовин на основі оливкового масла, запашних трав та смол. Миро вважається святинею, зберігається у вівтарі і використовується в таїнстві Миропомазання, що завершує таїнство хрещення, а також при освяченні нових престолів храмів. Готується миро лише раз у році - з понеділка по середу Страсного тижня, у четвер освячується.
Миропомазання відомо ще зі старозавітних часів: миром помазувались пророки, первосвященики та царі, а також скинії (курені, де тимчасово могли відбуватися богослужіння). Миро багаторазово згадується в Новому Завіті. Саме жінки-мироносиці, які прийшли до гробу Ісуса Христа, удостоїлися першими дізнатися про те, що Христос воскрес із мертвих.
У вівторок Страсного тижня віруючі згадують, як Христос навчав у храмі Єрусалимському і народ вважав Його пророком, а первосвященики та старійшини хотіли напасти на Нього, але не наважувалися.
Велика середа - день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день особливо згадується одна євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа хитрістю і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна “грішниця” вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тим самим, як сказав Христос, вона приготувала Його до поховання. Тут же в душі Юди народився злочинний намір видати беззаконній раді свого Вчителя.
Тому в церковній службі в середу Страсної седмиці прославляється “грішниця” і засуджується зрада Юди. У цей день на вечірній службі всі віруючі намагаються висповідатися.
Особливо важливими вважаються останні три дні перед Великоднем - Великі четвер, п’ятниця та субота. У кожний з них на службах читаються уривки з Євангеліє, що розповідають про страждання Христа, здійснюються особливі обряди і молитви. Храми в ці дні переповнені парафіянами.
У четвер віруючі згадують становлення таїнства причастя Тіла і Крові Христових - євхаристії (від грецького “подяка”).
Велика п’ятниця - найскорботніший день церковного року, тому що саме в п’ятницю Ісус був розп’ятий і помер на Хресті, викупивши людські гріхи.
У суботу, згідно з вченням Церкви, тіло Христа “перебувало в труні”, але душею Спаситель зійшов в пекло і вивів з нього душі праведників.
У ці дні віруючим пропонується строгий піст “заради Страстей Христових”, які Він зазнав за гріхи людства. Окрім того, посиленим постом православні намагаються гідно підготувати себе до зустрічі Світлого Христового Воскресіння.
Після ранкового богослужіння в суботу віруючі освячують паску, а ввечері збираються в храмах на урочисте богослужіння, щоб зустріти Воскресіння Христове.
