Читай також останню (другу частину)
1. Християни віри євангельської вводять додатковий дар молитовної мови, не згадуваний в Писанні. «Іншому - робити чуда, іншому - пророкувати, іншому - розпізнавати духи, іншому - різні мови, іншому - пояснення мов.» (1 Кор. 12:10). У перерахованих дарах присутній лише дар іноземних мов, дар проповіді Євангелія.
2. Християни віри євангельської стверджують, що дар мов доступний кожному: «Якщо Бог говорить, що всі віруючі повинні говорити на мовах, то тоді всі віруючі повинні говорити на мовах. Ісус не сказав, що це для вибраних меншостей. Він сказав: «Віруючих супроводжуватимуть такі знамення...» Це означає всіх віруючих. І одним з цих знамень є: «...будуть говорити новими мовами...» (Мар. 16:17)» [12]. Мені не зустрічався ні один харизмат або п'ятдесятник зі стажем, який би не мав досвіду глосолалії. Така ситуація суперечить Писанню: «іншому - різні мови, іншому - пояснення мов» (1 Кор. 12:10). Письмо стверджує, що мови даються не кожному, тоді як на зборах п'ятидесятників «мовами» не говорять лише неофіти.
3. Говорячи на «інших мовах» п'ятдесятник самому собі стає чужинцем. «Отже, якщо не усвідомлю значення слів, то буду чужинцем для того, хто говорить, і він, що говорить, - чужинцем мені» (1 Кор. 14:11). «Якби хто говорив тільки перською мовою, або будь-якою іншою іноземною, і не знав, що говорить, то він був би чужинцем і для себе самого, а не тільки для інших, бо не розуміє сили їхніх слів» [ 13].
4. Множення мов є прокляттям людства, а не благословінням. Історія будівництва вавилонської вежі демонструє причину множення мов - людський гріх гордині. Наслідком гріха стало нерозуміння будівельниками вежі один одного. Письмо Нового Завіту закликає віруючих бути однодумними і одностайними: «доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однієї душі й однієї думки.» (Фил. 2:2). Ситуація, в якій п'ятдесятник не розуміє сенсу власної молитви, в принципі, не може привести до згоди.
5. П'ятидесятник, не розуміючи слів молитви іншими мовами, не має можливості відчувати духу, що дає іншу мову, тоді як Писання застерігає від довірливості до духовних проявів: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи вони є від Бога...»(1 Іоан. 4:1).
6. Християни віри євангельської всупереч велінню апостола (1 Кор. 14:27) дуже люблять пошуміти «під прославлення» на інших мовах в загальних зборах.
7. Подив викликає і практика, згідно з якою проповідник вимовляє молитву однією мовою, а вся паства голосно в цей час промовляє на інших мовах, «посилюючи» або «підтримуючи» прохання. Такий образ молитви в Писанні відсутній, більш того заборонений апостолом в 1 Кор. 14:27.
В кінці статті мені хотілося б поділитися епізодом, що стався з моїм хорошим знайомим - колишнім мормонським пастором. Трапилася ця подія давно, ще до того, як він став мормоном. Якось раз він прийшов на запрошення свого друга на нічну молитву, проведену харизматами. Під час нічного моління пастор запропонував помолитися про дарування хрещення Духом Святим з ознакою говоріння іншими мовами. Мій знайомий зробив крок у коло. Після його згоди пішла гаряча молитва пастора і його пастви про дарування духовного хрещення. Все це дійство тривало досить довго, і мій знайомий вирішив не засмучувати оточуючих, включив дитяче вміння говорити «іноземними мовами», тобто почав вимовляти випадкову комбінацію різних складів. Ця подія була сприйнята пастором, як беззастережне свідчення отримання моїм знайомим хрещення Духом Святим. Після цього епізоду харизмати в очах «новоохрещеного духом» втратили будь-яку довіру, і він на довгі роки пішов до мормонів... Наведений випадок свідчить, що «дар говоріння іншими мовами» нічим не відрізняється від звичайного дитячого белькотіння і, по суті, є ним. Причина, по якій пастор не зміг розрізнити підробки, полягала в тому, що виголошувані його паствою мови нічим не відрізнялися від «мови» мого знайомого.
Висновок
П'ятидесятницьке говоріння іншими мовами є самообманом від початку своєї появи в біблійній школі м. Топекі. Отримавши помилковий дар, Перхем передав його у спадок наступним поколінням п'ятидесятників. І хоча пояснення цього «дару» змінилося, він не втратив своєї помилкової складової, що спонукає п'ятидесятників спотворювати Писання на догоду своїй лжедуховність практиці.
Підготував прот. Костянтин Чорноус
Примітки
12. Кеннет Е. Хейгін. Чому мови?
13. Іоанн Златоуст. Бесіда 35 на 1-е послання до Коринфян.
Підтримати проект:
Монобанк 5375 4141 0445 8954
долар, євро - реквізити для SWIFT
